У іменниках із суфіксом −еньк (−оньк) початковий голосний суфікса, завжди ненаголошений, передається на листі буквами е (після парних м'яких приголосних і шиплячих, а також після голосних) і про (після парних твердих приголосних): татко, донечка, ноженька, душенька, Петенька, Варенька, Серьоженька, Машенька, Зоєнька; …
Суфікси -ень, –оньк висловлюють слова у зменшувально-пестливій формі. Правопис цих суфіксів: "-ень" – пишеться, якщо попередня приголосна м'яка; "-оньк– пишеться, якщо попередня приголосна тверда. Іноді слово, може бути у двох варіантах, як у суфіксом –еньк, так і з суфіксом –оньк.
Суфікс –він служить для освіти прикметників від слів, основа яких закінчується на будь-який приголосний, крім г, до, х: добренький, слабенький, веселенький. Суфікс -Оньк використовується після згодних г, к, х: легенький, тихенький.
М
- матуся
- малесенький
- дрібненький
- багато
- м'який
- м'ягенько
- м'який
- м'яко